У пустелі Атакама в Чилі встановлена остання антена радіотелескопу ALMA
Остання антени радіотелескопа Європейської південної обсерваторії ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) була доставлена і встановлена на своєму місці в зоні розташування телескопа, яка знаходиться у пустелі Атакама на півночі Чилі. Ця 12-метрова "тарілка" була виготовлена європейським консорціумом AEM Consortium, на рахунку якого знаходиться 25 антен, тобто практично половина з усіх 66 антени радіотелескопа.
Слід зауважити, що друга половина, ще 25 12-метрових антен, була поставлена виробниками з Північноамериканського континенту, а ще 16 антен, чотири 12-метрових і дванадцять 7-метрових, було поставлено виробниками з Східної Азії. До кінця 2013 року всі 66 антен радіотелескопу ALMA, призначені для роботи в міліметровому і субміліметровому діапазонах, будуть об'єднані між собою і стануть працювати як один величезний і високоточний телескоп.
Радіотелескоп ALMA, антенне поле якого простягається на 16 кілометрів на плато Chajnantor у Пустелі Атакама на півночі Чилі, був введений в експлуатацію у березні 2013 року в неповному складі. Ця подія стала віхою, відзначає завершення створення всіх головних систем гігантського радіотелескопа і його супутньої інфраструктури. Установка ж останньої антени радіотелескопу ALMA є остаточним завершенням будівельного етапу.
"Ця подія є важливою віхою для обсерваторії ALMA, так і для світового наукового астрономічного співтовариства, яке отримає можливість використання радіотелескопу ALMA в його повній конфігурації, з його неймовірно високою чутливістю і роздільною здатністю" - розповідає Вольфганг Вільд (Wolfgang Wild), один із європейських керівників проекту ALMA.
Дані, які вже зараз збирає і обробляє за допомогою свого суперкомп'ютера радіотелескоп ALMA, дозволяють вченим досліджувати таємниці багатьох процесів і явищ, що відбуваються в глибинах далекого космосу. Телескоп дозволяє досліджувати Всесвіт у міліметровому та субміліметровому діапазонах електромагнітного спектра, який розташовується між інфрачервоним світлом і діапазоном радіохвиль. Світло з такими довжинами хвиль прибуває від деяких найбільш віддалених і самих холодних космічних об'єктів, від хмар газу і пилу, в яких народжуються зірки, і від галактик, що знаходяться на самому краю видимої нам частині Всесвіту.