Вчені-астрономи виявили газовий хвіст Сонячної системи
Вчені-астрономи, що займаються вивченням Сонячної системи, давно підозрювали, що у нашої системи є газовий "хвіст", як у комети, що летить у космічному просторі. І нещодавно ці припущення отримали докази їхньої вірності, якими стали дані, зібрані протягом останніх трьох років дослідним космічним апаратом НАСА Interstellar Boundary Explorer (IBEX), запущений в космос в 2008 році. Розшифровка отриманих даних показала структуру хвоста Сонячної системи, який має дуже цікаву форму і нагадує листок конюшини з чотирма маленькими листочками.
Перебуваючи на високій навколоземній орбіті космічний апарат IBEX "збирає" нейтральні атоми, які отримуються в результаті взаємодії заряджених частинок сонячного вітру з космічними променями на краю гелиосферы, "бульбашки" в просторі, надуваемого Сонцем, і за її межами. Ці нейтральні частинки, на які не впливає магнітне поле Сонця, рухаються по прямій траєкторії від місця зіткнення, деякі з цих часток, що відлітають у відкритий космос, деякі потрапляють назад в Сонце, а деякі уловлюються датчиками апарату IBEX. Вчені, використовуючи ці дані, створюють карти того, що відбувається на межах і за межами Сонячної системи.
"Вчені вже досить давно припускали, що у гелиосферы є хвіст" - розповідає Ерік Крістіан (Eric Christian), вчений з Центру космічних польотів НАСА імені Годдарда, який бере участь у роботі місії IBEX, - "Ми бачили подібні хвости у інших зірок і, знаючи, що Сонячна система рухається в хмарі достатньо щільного міжзоряного газу, ми припускали наявність газового хвоста. Тепер ми маємо перші реальні дані, які підтверджують наші припущення і дозволяють визначити форму цього хвоста".
Вчені знають, що геліосфера має форму краплі, витягнутої в напрямку руху Сонячної системи. За геліосферою тягнеться газовий хвіст, довжина якого перевищує довжину гелиосферы мінімум у десять разів. Форма гелиосферы далеко не симетрична і ідеальна, вона деформована впливом міжзоряних магнітних полів, і ці ж сили впливають на газовий хвіст Сонячної системи.
"Якщо зверху надутого повітряної кульки намотати шнур і почати його стягати, він спотворить початкову форму кулі. Точно такий вплив справляють на гелиосферу магнітні поля, що пронизують міжзоряний космічний простір" - розповідає Девід Маккормас (David McComas), провідний науковець місії IBEX, - "Сили магнітних полів, стискаючі хвіст гелиосферы, намагаються надати йому овальну форму або форму у вигляді витягнутого яйця. Але так як вектори цих сил відрізняються від напрямку руху гелиосферы, вони створюють в хвості завихрення і обурення, що роблять форму хвоста абсолютно хаотичної".
Слід зауважити, що результати аналізу даних місії IBEX можуть допомогти вченим інших місій краще зрозуміти те, що відбувається в прикордонних областях Сонячної системи, дослідженнями яких займаються "довгожителі" космосу, дослідні апарати Voyager. Минулого місяця вчені повідомили, що апарат Voyager 1 увійшов ще одну раніше невідому область на кордоні гелиосферы і міжзоряного простору, в область, у яку однаково легко проникають частинки з Сонячної системи і з міжзоряного простору, але в якій ще домінує магнітне поле Сонця.
На превеликий жаль багатьох вчених-астрономів, космічні апарати Voyager 1 і Voyager 2 рухаються не в бік хвоста Сонячної системи, тому в подальших дослідженнях газового хвоста нашої системи вченим доведеться покладатися на дані від космічного апарату IBEX, інших дослідницьких апаратів і апаратів, які можуть бути запущені в майбутньому.