Космічний апарат Voyager 1 увійшов у нову область на краю Сонячної системи
Космічний апарат Voyager 1, що летить за межі Сонячної системи, виявив на її краю абсолютно новий шар, про існування якого вчені навіть і не припускали. Апарати Voyager 1 і Voyager 2, що вирушили в далеке космічне подорож в 1977 році, близькі до того, що б стати першими штучними об'єктами, виготовленими людьми, які покинуть межі Сонячної системи. Але, на жаль, ніхто з учених не знає і не може передбачити, коли це точно станеться насправді.
Єдине, у чому впевнені вчені в даний час, це те, що обидва космічних апарата перебувають десь на самому краю Сонячної системи, яка закінчується за межами гелиосферы, великого "міхура" із заряджених частинок, надуваемого нашим Сонцем навколо себе. І ось нещодавно дані, передані з космічного апарату Voyager 1, показали, що апарат увійшов в абсолютно нову область гелиосферы, яка отримала назву магнітної магістралі (magnetic highway). Ця магістраль має двостороннє "рух", у її шарі частки зсередини гелиосферы рухаються назовні, в той час, як частинки з міжзоряного простору направляються всередину Сонячної системи.
"Ми дійсно вважаємо, що сфера магнітної магістралі є останньою межею між Сонячною системою і міжзоряним простором" - розповідає Едвард Стоун (Edward Stone), вчений з Каліфорнійського технологічного інституту і координатор проекту Voyager. - "Вчені навіть не здогадувалися про можливість існування такої галузі гелиосферы, тому її виявлення стало для нас повною несподіванкою".
"У зв'язку з такими несподіванками ми не знаємо точно, скільки часу має пройти, перш ніж Voyager покине межі Сонячної системи" - розповідає Едвард Стоун. - Для цього може знадобитися кілька тижнів, кілька місяців або навіть пара років".
Вчені вважають, що космічні апарати Voyager ще не покинули межі Сонячної системи з-за орієнтації магнітних полів, що реєструються приладами апаратів. До теперішнього часу напрям магнітного поля збігається зі східно-західним напрямком поля, створеного Сонцем і закрученого його обертанням. Космологічні моделі передбачають, що коли апарати вийдуть в міжзоряний простір, орієнтація магнітного поля зміниться на північно-південний напрям.
Оскільки апарат Voyager 1 віддаляється все далі і далі від центру Сонячної системи його датчики реєструють все зростаючий потік високоенергетичних заряджених частинок, що прибувають з міжзоряного космічного простору. Потік частинок з більш низькою енергією і швидкістю, джерелом яких є Сонце, залишається практично незмінним. "У кордонній галузі космосу зареєстрована різка зміна умов" - розповідає Стаматайос Кримиджис (Stamatios Krimigis), керівник групи, що займається вивченням потоків заряджених частинок. - "Потік частинок ззовні збільшився дуже різко і сильно, в той час, як потік частинок зсередини системи змінився зовсім незначно, залишившись майже на колишньому рівні".
Космічні апарати Voyager є найстарішими космічними довгожителями і вони будуть подорожувати ще дуже довго, навіть після того, як покинуть межі Сонячної системи. Однак, для того, щоб дістатися до найближчої зірки, їм буде потрібно мінімум 40 тисяч років часу. Задовго до цієї події в апаратах вичерпається запас енергії, використовуваної для роботи наукових інструментів і обладнання далекого космічного зв'язку.
"У апаратів буде достатній для роботи всіх інструментів запас енергії аж до 2020 року. Після цього рубежу ми почнемо послідовно вимкнути один інструмент за іншим. А в 2025 році буде відключений останній інструмент, після чого апарат Voyager 1 перетвориться на "неживу залізяку", самотньо летить у порожнечу космічного простору" - поділився подальшими перспективами Едвард Стоун.