Дослідницький апарат Voyager 1 увійшов у нову область космосу на межі Сонячної системи
Чи залишив уже апарат Voyager 1 межі Сонячної системи? Став він першим космічним апаратом штучного походження, який офіційно вийшов в міжзоряний простір? Відповідаючи на ці питання вчені розійшлися в думках, представники НАСА впевнені в тому, що цього ще не сталося, а вчені Білл Вэббер (WR Webber) з Відділу астрономії університету Нью-Мексико і Френк Макдоналд (F.B. McDonald) з Інституту фізики і технологій університету Меріленда абсолютно впевнені в зворотному. Вони стверджують, що безпілотний космічний дослідницький апарат Voyager 1 залишив межі Сонячної системи 25 серпня 2012 року, перебуваючи на відстані 121.7 АЕ (18.2 мільярда кілометрів) від Сонця, в той момент, коли інструменти апарату виявили кардинальні зміни в характері та інтенсивності космічних променів.
Voyager 1 є одним з двох дослідницьких апаратів, запущених НАСА у відкритий космічний простір у рамках місії Voyager, націленої на вивчення планет зовнішнього поясу і меж Сонячної системи. Апарат Voyager 1, вагою 722 кілограми і має на борту три радіоізотопних термоелектричних генератора, був запущений 35 років тому, 5 вересня 1977 року. У 1979 році апарат Voyager 1 пролетів в районі Юпітера, у 1980 році апарат відвідав околиці Сатурна. Близький політ апарату Voyager 1 біля цих планет був зроблений не випадково. Гравітація величезних планет виступила в ролі прискорювача, який викинув апарат як з рогатки в бік міжзоряного простору зі швидкістю 17.043 кілометра в секунду відносно Сонця.
Дистанція, на якій знаходиться зараз апарат Voyager 1, настільки велика, що радіосигналах від нього вимагається майже 17 годин часу для того, щоб досягти Землі. Але, згідно з наявними науковими даними, межі Сонячної системи поширюються саме на таку величезну відстань. Нагадаємо нашим читачам, що астрономи вважають кордоном Сонячної системи точку, де тиск сонячного вітру не може компенсувати тиск міжзоряного газу і значення сили магнітного поля Сонця зменшується до не числової величини. І саме цю межу, на думку Веббера і Макдоналда, апарат Voyager 1 пройшов вже досить давно.
Вчені прийшли до таких висновків, грунтуючись про кардинальні зміни космічного випромінювання, що реєструється інструментами Voyager 1, які відбулися 25 серпня 2012 року. До цього моменту всю космічну радіацію можна було віднести до розряду аномальних космічних променів (Anomalous Cosmic Rays, ACR), які є зарядженими частинками, спійманими в пастку магнітного поля Сонця. Однак, починаючи з 25 серпня, інтенсивність ACR-випромінювання за один день зменшилася до величини, що становить один відсоток від початкового значення, а за наступні кілька днів інтенсивність зменшилася ще в 500 разів. Тим часом, інтенсивність галактичних космічних променів (Galactic Cosmic Rays, GCR), які є космічною радіацією, що існує за межами Сонячної системи, збільшилася більш ніж в два рази.
"Зміни величин і характеру космічного випромінювання протягом всього декількох днів вказує на те, що апарат Voyager 1 пройшов через останній прикордонний шар і вийшов з гелиосферы" - розповідає Веббер.
Проте, вчені НАСА не погоджуються з доказами, представленими Веббером і Макдоналдом. Едвард Стоун (Edward Stone), координатор проекту Voyager з боку Каліфорнійського технологічного інституту, заявив з цього приводу: "Наша наукова команда вважає, що апарат Voyager 1 ще не покинув межі Сонячної системи і не вийшов у відкрите міжзоряний простір. У грудні минулого року апарат увійшов в нову область гелиосферы, яка отримала назву "магнітної магістралі" з-за різких змін енергії частинок космічного випромінювання. Останнім індикатором того, що апарат вийде у відкрите міжзоряний простір наша команда вважає зміна напрямку магнітних полів, але така зміна зареєстровано ще не було".
Апарат Voyager 1 в даний час є найбільш віддаленим від Землі об'єктом штучного походження. Згідно інформації з НАСА, енергії джерел живлення апарату вистачить на передачу інформації до 2025 року, після чого апарат Voyager 1 стане "німим, глухим" і некерованим.