Орбітальний дослідницький апарат LRO дозволив вченим розгадати загадку аномалій космічної радіації в районі Місяця
Космос, незважаючи на його безкрайні простори і порожнечу, є дуже небезпечним місцем. Температура в космосі може різко змінитися від вкрай високою надзвичайно низькою за короткий проміжок часу, а все космічне простір пронизаний потоками невидимих космічних променів, що несуть загрозу будь-яких форм життя, за винятком лише деяких видів найпростіших одноклітинних і багатоклітинних організмів. І з усіма цими несприятливими факторами доведеться впритул зіткнутися людям, які в недалекому майбутньому вирушать на Місяць, на Марс або ще далі в глибини космосу. Тому багато групи вчених займаються вивченням всіх негативних сторін космосу і розробкою належних засобів захисту від них. І одна з таких груп вчених, що використовує дані, зібрані місячним орбітальним апаратом LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter), розгадала загадку аномальних явищ, пов'язаних з космічною радіацією, які спостерігаються на поверхні Місяця та в оточуючому її просторі.
Одним з наукових інструментів, встановлених на борту апарату LRO, є датчик високоенергетичної космічної радіації Cosmic Ray Telescope for the Effects of Radiation (CRaTER). І цей датчик є не просто вимірником рівня радіації, він здатний відстежувати вплив космічних променів на спеціальний пластик TEP, властивості якого багато в чому схожі з властивостями живих тканин. Такий підхід дозволяє визначити, які дози космічної радіації отримають люди, що знаходяться у відкритому космосі і на поверхні Місяця, і відстежити зміни в живих тканинах, які будуть наслідком впливу радіації.
"У нашому розпорядженні ще ніколи не було датчика, який дозволив би відстежити всі ефекти впливу космічної радіації на живих людей і на тканини інших живих організмів" - розповідає Натан Шуодрон (Nathan Schwadron), один з вчених НАСА, - "Аналіз змін структури пластику TEP, які він перетерпів за тривалий час його перебування в космосі, дозволило нам, нехай і не зовсім точно, з'ясувати те, що може статися з людьми, що потрапили на Місяць".
Завдяки аналізу масиву даних, зібраних датчиком CRaTER апарату LRO, вчені виявили ще одне джерело космічної радіації, яким є сама Місяць. Точніше не Місяць, а деякі ділянки її поверхні, погано поглинають і добре відображають назад у космос падаючі на них космічні промені. Знання про наявність такої потенційної загрози для живих організмів дозволить вченим додатково опрацювати це питання та скласти свого роду карту місць на Місяці, які не підходять для тривалого перебування там людей.
Допомога вченим у цій справі зробить новий науковий інструмент, датчик нового покоління, розробка якого ведеться в даний час і який відправиться до Місяця з однієї з майбутніх місій. Цей датчик, Dose Spectra from Energetic particles and Neutrons (DoSEN), буде здатний не тільки зареєструвати і виміряти силу космічної радіації. Він зможе розкласти весь потік космічних променів на складові частини, виміряти і оцінити їх ступінь небезпеки окремо.