Пітер Хіггс і Франсуа Энгле стають лауреатами Нобелівської премії 2013 року з фізики за відкриття бозона Хіггса
84-річний Пітер Хіггс (Peter Higgs), професор теоретичної фізики з Единбурзького університету, Великобританія, і 80-річний Франсуа Энгле (Francois Englert), професор університету Лібра, Брюссель, Бельгія, рішенням комісії шведської Королівської Академії Наук стали лауреатами Нобелівської премії 2013 року в області фізики. Вони удостоїлися цієї честі за зроблені ними теоретичні відкриття, що обгрунтовують існування бозона Хіггса, невловимою частинки, яку називають "часткою Бога" і яка відповідальна за наявність маси у всіх інших елементарних частинок.
По всій видимості, основну роль у присудженні вченим Нобелівської премії зіграло виявлення бозона Хіггса в минулому році вченими Європейської організації ядерних досліджень CERN, що працюють на найпотужнішому з сучасних прискорювачів частинок - на Великому Адронному Колайдері (ВАК).
"Я вражений тим, що я став володарем Нобелівської премії, і я гаряче дякую за цю честь представників шведської Королівської Академії Наук" - пише Пітер Хіггс у своїй офіційній заяві, - "Я сподіваюся, що в майбутньому це визнання цінності фундаментальних наук дозволить зрозуміти важливість проведення досліджень, не мають перспектив швидкого практичного застосування".
Хіггс і Энгле вже у 1960-х роках висували припущення про існування якогось поля та частки, завдяки яким вся матерія набуває свою масу. Вони вірили і доводили, що існує крихітна частинка, присутність якої змушує інші елементарні частинки, сповільнюватися, "склеювати" і формувати атоми речовини. Але минуло кілька десятиліть, перш ніж людство, використовуючи високі енергії і складне устаткування, знайшло можливість зазирнути в саму суть матерії і підтвердити існування таємничої частинки.
Виявлення "частинки Бога" вимагає мільярдних вкладень і наполегливої праці тисяч будівельників, інженерів і вчених, які зібрали цілі гори наукових даних про процеси, що відбуваються в надрах 27-кілометрового тунелю Великого Адронного Коллайдера, здатного зосередити в точці простору енергію, яка могла спостерігатися тільки в проміжку між однією та двома трильйонними частками секунди після Великого Вибуху.
Лише одна з мільйонів зіткнень протонів у Великому Адронному Колайдері "виробляло на світло" бозон Хіггса, з-за чого фахівцям CERN знадобилося досить тривалий час і збирання додаткових доказів для однозначного визначення того, що виявлена ними частинка є в дійсності бозоном Хіггса, а не однієї з різновидів бозонів.