Вчені розгадали таємницю появи величезних хвиль, що формуються і розповсюджуються в океанських глибинах
Найбільші хвилі, які зустрічаються у світовому океані, можна виявити в Лусонском протоці в Південно-Китайському морі. На щастя для суден, що прямують за жвавим морським шляхах біля берегів Тайваню і Філіппін, ці хвилі, заввишки 170 метрів, ніколи не досягають поверхні моря, незважаючи на їх щоденна поява. Але для вчених розуміння процесів формування і поширення цих внутрішніх хвиль, які можна знайти у будь-якому куточку світового океану, має дуже важливе значення для побудови кліматичних моделей, адже такі хвилі є переносниками величезних обсягів води, що має високу температуру, певний склад розчинених мінеральних солей і органічних речовин.
"Такі хвилі вже давно є відсутньою частиною для побудови точних кліматичних моделей" - розповідає Томас Пікок (Thomas Павич), вчений з Массачусетського технологічного інституту, який займається вивченням прихованих хвиль, - "У даний час всі існуючі кліматичні моделі не враховують впливу прихованих хвиль, але незабаром це має змінитися. Облік додаткових факторів дозволить вченим точно прогнозувати кліматичні зміни, які відбудуться не тільки найближчим часом, але і в більш віддаленому майбутньому нашої планети".
Слід зауважити, що океан має доволі складну будову, товща океанської води складається з декількох шарів води, що відрізняється температурою, густиною і концентрацією солей. Вчені вважають, що внутрішні океанські хвилі є основним механізмом, за допомогою якого відбувається постійне перемішування цих шарів, завдяки якому тепло верхніх шарів передається на велику глибину і яке справляє величезний вплив на клімат в масштабах всієї планети.
Нова модель, створена групою Томаса Пикока, демонструє, що внутрішні хвилі в Лусонском протоці формуються і виходять на поверхню з великої глибини. Причиною появи цих хвиль є наявність двох підводних гірських хребтів на півночі Лусонского протоки, які являють собою резонансну область, посилює виникають коливання товщі морської води.
Для перевірки результатів моделювання вчені створили максимально точну модель дна Лусонского протоки в басейні, діаметром 15 метрів. При появі в басейні коливань води в проміжку між моделями гірських хребтів почали відбуватися процеси формування внутрішніх хвиль, які почали переміщати ближче до поверхні досить великий обсяг холодної та насиченою солями глибинної води. При цьому, вчені з'ясували, що ключовим моментом формування внутрішніх хвиль є все ж взаємне розташування двох підводних гірських хребтів, а не деякі особливості, такі, як окрема висока підводна гора, як це вважалося раніше.