Уругвайські вчені виростили модифікованих на генному рівні тварин, які світяться в темряві
Вчені з Уругваю з допомогою методів генної інженерії впровадили в генофонд овець гени, взяті з медузи Aequarea, що змусило клітини цих тварин виробляти флуоресцентний білок, що дало цим тварин здатність світитися в темряві. Модифіковані вівці народилися в жовтні минулого року в розпліднику уругвайського Інституту відтворення тварин, а коли вночі цих тварин висвітлюють ультарфиолетовым світлом, вони починають світитися примарним зеленим світлом, який зазвичай випускають фосфорні стрілки деяких годин або компаса. Вчені стверджують, що крім здатності світитися в темряві ці тварини нічим не відрізняються від звичайних овець і розвиваються як звичайні тварини.
Алехо Менчака (Alejo Menchaca), вчений, який очолює дослідницьку групу, повідомив, що генетично модифіковані вівці отримали флуоресцентні білки без яких-небудь певних медичних цілей. Вся робота проводилася для відпрацювання використовуваних технологій і точної настройки наукового обладнання, а зелений колір флуоресценції був обраний з-за того, що він легко візуально розпізнається в клітинах будь-яких тканин.
Вирощені вченими вівці є першими вівцями на Землі, світяться в темряві, але це не перші живі істоти, що мають модифікований генетичний код. Вчені вже створювали генетично модифікованих особин риби-зебри, які отримали все той же білок медузи Aequorea, який дозволив їм світитися в темряві. Крім цього білка, маленькі рибки отримували й інші флуоресцентні білки, які дозволяли їм світитися в темряві синім, фіолетовим і оранжевим кольорами.
В даний час учені продовжують свої експерименти зі світінням у темряві з іншими видами тварин, включаючи кішок, собак, мавп, гризунів та інших менш розвинених живих істот. Проте вчені змушують тварин світитися аж ніяк не заради забави, вивчення особливостей будови клітин генетично модифікованих живих організмів дозволить вченим визначити причини виникнення деяких видів захворювань і більш ретельно відстежити процеси розвитку цих захворювань. Такі знання згодом можуть бути використані вченими не тільки у ставленні до тварин, але й у ставленні людей, захворювання яких дуже часто проходять також, як і аналогічні захворювання у тварин.