Вчені зафіксували вірус в момент атаки на живу клітину
Вченим вперше вдалося побачити на власні очі всі зміни структури вірусу, що відбуваються в момент атаки ці вірусом бактерії виду E.coli. Для того, щоб вразити клітку вірусу спочатку необхідно знайти підходящу для цього клітку, потім знайти місце для проникнення і в кінці "загнати" свій генетичний матеріал всередину клітини. Всі тонкощі цього процесу у виконанні вірусу T7 вдалося побачити і зняти в режимі реального часу Яну Молінью (Ian Molineux), професор біології в Коледжі природничих наук Техаського університету в Остіні, і його колегам з Наукового центру охорони здоров'я Медичної школи того ж Техаського університету.
Під час пошуку своєї "здобичі", об'єкт для атаки, вірус скорочує своє тіло і випускає один або два зонди, тонкі щупальця, які в кількості шести штук знаходяться в згорнутому стані поблизу нижньої частини тіла вірусу. Після того, як підходяща для атаки клітина виявлена вірусом, він, цей вірус, випускає інші щупальця і як павукоподібний планетарний апарат починає дослідження поверхні клітини, пересуваючись у випадковому напрямку за допомогою щупалець, які стали на цей час ногами.
У певних місцях клітини по одному йому відомим ознаками змін структури клітинної мембрани вірус знаходить оптимальне місце для здійснення проникнення. У цьому місці вірус отримує свою "зброю", трубчасту структуру, що складається з молекул білків певних видів. Ця "голка від шприца" проникає крізь клітинну мембрану і випускає генетичний матеріал, ланцюжки ДНК вірусу всередину клітини. Після зараження клітини білкове "зброя" вірусу втягується назад в тіло вірусу, а клітинна мембрана затягується і відновлює свою цілісність.
"Хоча багато спостережувані нами деталі процесу зараження і є досить специфічними для вірусу T7, спостереження повного процесу кардинально змінює наше розуміння того, як взагалі віруси атакують і заражають клітини" - розповідає Молінью.
Слід особливо відзначити, що даний випадок є першим в історії науки, коли вченим вдалося безпосередньо спостерігати процес зараження клітини вірусом в режимі реального часу. Для того, що б зробити це, вчені використовували комбінацію декількох прийомів області генетики і кріо-електронну томографію. Кріо-електронна томографія багато в чому схожа з процесом звичайної комп'ютерної магнітно-резонанской томографії, але з її допомогою можна вивчати об'єкти, розміром в тисячі разів менше діаметра людського волосся.