Користувальницький контент: як вбити гру, маючи в арсеналі лише хвору фантазію

Буває, любиш гру так сильно, що готовий проходити її знову і знову. Як правило, цієї готовності вистачає на пару-трійку раз, після чого кожна діра в текстурах здається вже до болю знайомою, а геймплей більше не приносить колишньої сатисфакції. Продовження — десь в далекій перспективі, і розробники не поспішають його анонсувати. Ти сумуєш, ти пригнічений. І раптом — о диво! — хтось із друзів кидає посилання на гідну, за його словами, модифікацію, де прибрали непотрібне, замінили суперечливе, і взагалі, вдихнули нове життя, не менше! Ставиш, патчишь, а там... загалом, будьте обережні зі своїми бажаннями.

Перефразовуючи відому жарт: середній по палаті горе-модифікатор схожий на мавпу з гранатою. Серйозно, адже нехитрий інструментарій моддінгу зараз доступний кожному немовляті. Тому численні результати невмілого колупання в коді гри, якими повниться Інтернет, періодично нагадують виставку виробів дитячого садка після ночівлі на конопляному полі. Втім, не все так однозначно: своїх Пікассо теж вистачає.

З легальної точки зору культура користувальницьких надбудов довгий час перебувала в так званій «сірій зоні». Воно і зрозуміло: одна справа, коли мод розробляється ентузіастами для цінителів і поширюється серед останніх безкоштовно. Тут, звичайно, прикопатися до його творцям можна (мовляв, ай-яй-яй, взяли захищений авторським правом джерело і проворачиваете з ним всякі нездорові речі), але не потрібно. Тому що на практиці якісний UGC (user-generated content) підтримує оригінал в тонусі і підстьобує продажу.

Власне, велика кількість вбудованих моддінг-редакторів в першу чергу пояснюється якраз тим, що це на руку розробникам сорса. Офіційні конструктори, на кшталт The Elder Scrolls Construction Set для Morrowind або World Editor для третього «Варкрафта», у свій час відкрили перед творцями фан-доповнень воістину невичерпні перспективи. Ці ж конструктори змусили моддерів «грати за правилами» без стороннього коду і дозволили видавцям якоюсь мірою контролювати кінцевий результат. Ситуація win-win, що називається.

Інша справа, коли аматорський контент стає предметом підпільної дистрибуції, і заробляють на ньому не творці першоджерела, і навіть не автор модифікації, а якісь треті спритники. З масштабним переходом на цифрові продажу таких спритних піратів поменшало, але ця позитивна тенденція, здається, не торкнулася Росії і країн колишнього СНД. То тут, То там на полицях сумнівних ларьків з електронікою зустрічається зовсім вже дрімуча дичину на кшталт «Відьмака з Тамріеля» або «Наруто в Сан форму андреаса». Можна тільки здогадуватися, хто і навіщо за це платить.

До недавніх пір ніякої прибутком для творців UGC не пахло. Але буквально пару місяців тому Valve з помпою анонсували офіційну монетизацію користувальницьких модів в Steam Workshop. Їх першим піддослідним каджитом стала Skyrim, яка і без того налічує десятки тисяч безкоштовних модифікацій: від гігабайтів сторонніх квестів і до ретельного візуалізації води. Нова система — непоганий спосіб надихнути моддерів на творчість (хоча, здавалося б, куди вже більше?), а заодно підтримати кращих авторів рублем.

Благородне починання, якщо вдуматися, і Skyrim — відмінний вибір для пробного «пострілу» в цьому напрямку. Все-таки хлопці з Bethesda недарма славляться протегуванням аматорських доповнень. Їх нещодавню заяву про те, що Fallout 4 буде повноцінно підтримувати перенесення модів з PC на Xbox One, взагалі справило на минулому E3 той ще бабах. Моддінг в форматі кроссплатформы — хто б міг подумати! Щось подібне обіцяють реалізувати в новому Doom: вбудований конструктор готують як під PC, так і для консольних версій. Правда, можливість його трансферу поки не ясна. Для нас з вами це означає тільки одне: часи монополії PC на UGC невідворотно підходять до кінця.

Орієнтація на користувачів і безмежну довіру до них — чи не головний сучасний тренд. «Ми організуємо вам пісочницю і совочок з відерцем, тільки приходьте, приходьте всі!» — кажуть нам розробники. Але якщо легальний статус кустарного моддінгу до теперішнього часу більш-менш устаканиться, то його, скажімо так, ідеологічна складова все ще знаходиться під великим питанням.

Вдаватися в подробиці типології UGC — справа невдячна. Єдиної системи жанрів тут не існує — не наука, чай... Проте палітра можливостей рве будь-які шаблони. Найбільш безневинним виглядом фанатського самопалу вважаються мутаторы (зразок INeedbodies для Killing Floor), вибірково замінюють/змінюють деякі ігрові об'єкти (в межах наявних). Механіка від них не ламається, геймплей не страждає, а гра, що називається, не втрачає особи.

Набагато гірше справа йде з реплейсерами. Людська фантазія взагалі відрізняється витонченістю, що вже говорити про фантазії геймерської. Тому моди типу «Замок Смурфенштайн» (так так, ми не жартуємо, 1983 рік, між іншим) — по сей день один з найбільш популярних форматів. У ситуаціях, коли креатив гравця обмежений тільки його уявою, на світ народжуються такі богопротивные модифікації, як, наприклад, стріляючий автомобілями шимпанзе в GTA V. до Речі, ми не знаємо, кому прийшло в голову замінити модельки персонажів Skyrim на героїв My Little Pony, але нам би дуже хотілося уважно подивитися цій людині в очі і попросити його мати совість. Або навпаки — припинити її мати настільки перекручено.

Уявіть «Війну і Мир», перероблену Петросяном в гумористичний скетч, де Наташа Ростова — Дроу Рейнджер, а П'єр Безухов — щеня бассет-хаунда. Луснеш від сміху, ага. Гаразд, з цією метафорою ми, покладемо, злегка переборщили. Але не можна заперечувати, що подібний рівень абсурду не кращим чином впливає на сприйняття гри аудиторією. Більшість розробників явно не проти — чим би дитя не тішилося, тільки б підтримувала стабільний інтерес до продукту. До того ж, аргумент «не подобається — не їж» (тобто, не грай) ще ніхто не відміняв.

Але далеко не всі игроделы демонструють такі демократичні погляди. Нещодавно ось нерви не витримали у Rockstar Games: GTA V прокотилася хвиля тимчасових банів за використання в модифікаціях стороннього коду, чітінг в мультіплеере і абьюз блакитних китів (sic!). І це в рамках франшизи, яку вже майже неможливо уявити без саморобних надбудов! Дивні діла твої, Rockstar...

Пара-трійка кастомних видів броні, стильна зачіска і новий прикид для Геральта значно освіжають тридцять кошлате за рахунком проходження другого «Відьмака», з цим не посперечаєшся. Однак виправдані зміни в рамках реплейсеров зустрічаються рідко. Чого не скажеш про контент «для дорослих»: цього добра — хоч лопатою греби.

Тут рукаті моддери не обмежуються звичайної підміною текстур, вони готові на все. В тому числі і на опрацювання реалістичною фізики коливань жіночих грудей. Хвилина мовчання в честь наших талановитих братів! Звичайно, мало хто не мріяв ще раз подивитися на Трісс без одягу (як ніби кат-сцен вам мало, поганці!), але nude-моди для таких ігор як Dead Space або Mass Effect, якщо чесно, викликають тільки мовчазне здивування.

Розписувати побічні користувальницькі сюжетки ми не станемо. З ними все більш-менш ясно. А ось конструктивну, але не однозначну графічну переробку обговорити, мабуть, варто. Тема, делікатно кажучи, слизька. Гаразд би самодєлкіни обмежувалися поліпшенням текстур і рендерінгом водойм — заради бога, про смаки не сперечаються, головне, щоб людям грати було приємно.

Але коли моддери від сохи урочисто презентують спільноті щось типу SweetFX для The Witcher 3, хочеться закрити обличчя руками і в жаху втекти в степу Темерии. Всупереч розхожій думці, фільтри Instagram не роблять фотографію якісною. Так само як і зламана глибина різкості з зґвалтованим контрастом не роблять картинку красивою. Відчуваєте, до чого ми ведемо?

Зате такий альтернативний формат моддінгу, як ребаланс, буває цікавим і навіть аргументованим. Припустимо, ви пройшли гру уздовж і впоперек на всіх доступних рівнях складності. Або, бути може, геймплею не вистачає реального челлендж? Вистачає, говорите? І навіть понад міру? Ком'юніті завжди прийде на допомогу і перекроїть показники на гарматах, додасть в боївку нові елементи або переосмислить поведінку ворогів (як, наприклад, у Warspace Extension для XCOM:EU). Але варто мати на увазі — розробники зробили вихідну гру саме такий за певним (і худо-бідно об'єктивних) причин. Тому без оглядки грати c ребалансом можна, лише володіючи безмежною довірою до роду людського.

Окремо у списку UGC для ігор варто відзначити близьку до мутаторам можливість додавання нових об'єктів і предметів. Найчастіше опції гравців в такий самоволці обмежуються інструментарієм вбудованого редактора (лівий код «зверху» особливо не схвалюють). Але навіть цього буває достатньо, щоб розробники відчутно розслабилися. Візьміть ту ж Sims: дійсно, навіщо створювати кілька варіацій облицювання фасаду, якщо через добу після релізу геймери самі з радістю підженуть тонну повноцінних дизайн-паків?

Про те, що моддінг — це несерйозно і взагалі «для душі», можна говорити годинами, але рано чи пізно розмова спіткнеться про такі тайтли, як Counter-Strike і Team Fortress... Несерйозно, говорите? Все ще?

Глобальний реворк — один з найбільш продуктивних видів користувацьких модифікацій. Повна переробка концепції, механіки геймплея на чистому ентузіазмі фанатів не може не викликати поваги. Втім, цей формат не особливо поширений: базових знань моддерів в игростроении не завжди вистачає, щоб робити замах на найсвятіше. Тим не менш, якісних stand-alone проектів, які виросли з інших ігор, чимало.

Чого варта одна тільки DotA, народжена в редакторі карт для третього «Варкрафта». Вона пройшла значний шлях від популярного кустарного мода до самостійного бренду під заступництвом Valve, давши життя абсолютно новому жанру. Або візьмемо, наприклад, наріжний камінь командних шутерів — Counter-Strike, який спочатку був лише видозміненою версією Half-Life за авторством двох талановитих студентів. Valve вчасно побачили в них потенціал — і підключилися до розробки. Що з цього вийшло, ви, зрозуміло, в курсі.

Прекрасний у своєму безумстві Garry's Mod вийшов шляхом хитрих маніпуляцій все з тією ж Half-Life. Рядовим модом до Quake була колись і легендарна Team Fortress, а Alien Swarm, в свою чергу, зобов'язана своїм існуванням Unreal Tournament 2004. Розробників цих проектів Valve, що характерно, теж пригріли. Але не Valv'ом єдиним... Завдяки конкурсу Make Something Unreal від Epic Games моддери-аматори подарували нам Сталінградську битву в Red Orchestra (теж на базі UT2004). Такі ж ентузіасти взяли капелюх під назвою Arma 2, і дістали з неї зомбі-кролика на ім'я Day Z — поки не вийшов, але вже встиг наробити шуму варіант ще однією самопальної модифікації. Загалом, за прикладами далеко ходити не доводиться.

Так чи інакше фанатський ком'юніті завжди вважалося першорядним чинником розвитку ігрових проектів. І, як бачите, делегування йому власних повноважень давно увійшло у игроделов в звичку. З нашого боку було б несправедливим стверджувати, що це зло. Серед страхітливого різноманіття абсолютно абсурдних модів, замінюють модельки драконів на модельку паровозика Томаса (Skyrim), періодично трапляються справжні перлини. І користь UGC для індустрії, в принципі, можна з лишком виправдати вже хоча б цим.

Чи стежите ви за новинами ігрової індустрії?

• Так, читаю і дивлюся все по темі 36%
• Тільки за великими іграми і компаніями 38%
• Сам граю, але не стежу за новинами 14%
• Я взагалі не граю, мені все одно 12%

Автор тексту: Ганна Дерев'янко