[App Store + HD] Sonic CD: краще емулятора

У кожної компанії, представленої на консольному ринку, є свій «талісман». У Nintendo є Mario. У Microsoft є Halo. У Sony є Uncharted і коли-то була Final Fantasy. А у Sega немає нічого ще з 2001 року, коли її остання консоль Sega Dreamcast, була офіційно визнана «мертвою». Разом з нею на довгі роки зник з радарів той самий їжачок Sonic, в однойменну гру з якою натурально рубилось все підростаюче покоління 90-х років. Неповторний платформер перевели з двох вимірювань в три, сподіваючись захопити більш широку аудиторію - і частково досягли успіху, одночасно викликавши неймовірну ненависть тих, хто почав своє знайомство з цією ігровою серією ще в минулому столітті.

Sega знадобилося десять років, щоб зрозуміти - експериментувати потрібно з розумом. Забудьте про специфічний і глючному Sonic 4, що вийшов у минулому році. Пора повернутися в минуле - в 1992 рік, у дні релізу Sonic CD. Подорож пройде бездоганно.

Сюжет двомірних ігор цієї серії не змінився за 20 років її існування. Швидко бігає синій їжак Соник рятує світ від підступного доктора Еггмана (в минулому Робітника). Всі. Складні історії та несподівані сюжетні повороти - не доля класики аркадного жанру. Втім, ніхто й не любив платформер від Sega лише через сюжету. Головне тут - унікальний ігровий процес, скопіювати який досі ще нікому не вдавалося.

Невеликий лікнеп. Sonic CD була випущена на диску в період між першою частиною гри і другий, де вперше з'явився жовтий лис Тейлз. З урахуванням використання такого специфічного носія, гра запускалася виключно на окремо докупаемом модулі для приставки. З-за його слабкою поширеності навіть у США, про існування псевдо-другий частини знає далеко не кожен бородатий консольщик.

Складно уявити собі людину, яка ніколи не грав у двомірного Соника в тій чи іншій реінкарнації. Мета кожного рівня максимально проста: дістатися до фінішу і знищити по дорозі якомога більше механічних витворів головного лиходія. Головна, якщо не фірмова, атака їжака - стрибок і перекинувся в повітрі, яким ми вражаємо абсолютна більшість ворогів. В оригінальному Sonic CD не було іншої, нітрохи не менш відомої атаки з розгоном на місці. В данину поваги фанатів, які познайомилися з серією лише з другої або третьої частини, Sega додала ту саму spindash-атаку і в портовану Sonic CD.

Рівні представляють із себе широкі і багатоповерхові лабіринти з величезним безліччю ходів. На відміну від Mario, рівні якого неможливо пройти без точних, вдумливих і дуже частих стрибків, Sonic можна і потрібно затискати «педаль газу». Саме так проходили майже всі рівні другої і третьої частини гри. Однак Sonic CD досить сильно відрізняється від канону. Рівні побудовані набагато хитріше і рясніють пастками для надто поспішають до фінішу гравців. Звичайно, тут все одно є місця, де можна бездумно затиснути кнопку бігу вліво і забутися секунд на 15. Зрештою, це ж Sonic.

У грі всього 8 різних локацій по три рівня в кожній. І тут Sonic CD знову вибивається із загальновизнаного стандарту цієї серії. За рівнями розставлені таблички, героя відправляють в минуле або майбутнє в рамках одного і того ж місця. Незважаючи на те, що положення їжака при цьому не змінюється, при кожному такому «стрибку» гра завантажує зовсім інший арт, іншу музику і навіть ворогів. По суті, кожен рівень в SCD містить ще два інших, повністю унікальних. Цей геймплейний елемент обігрується сюжетом. Для отримання найкращою кінцівки нам потрібно повернутися в минуле на кожному рівні і знищити специфічну машину головного лиходія, зібрати не менше 50 кілець і успішно пройти бонусний рівень в кінці. І це дуже нелегко.

Крім звичайного режиму на проходження, по завершенню якого нам дадуть можливість пройти все заново, але за жовтого хвостатого лисиця, в грі є окремий режим на швидкісне проходження гри. Пройшовши всі рівні і босів менш, ніж за 25 хвилин, а всі бонусні рівні менш ніж за 5 хвилин, ми відкриємо повноцінне меню вибору рівнів, що включає в себе варіанти у минулому і майбутньому, а також традиційний музичний банк з візуалізацією на ігрові теми. До речі, у грі на вибір надається два саундтреку - з американської версії гри та японської. І це не якісь там синтетичні писки, а повноцінні музичні композиції. Такі є не у кожної гарної гри для iOS в 2012 році.

Головна проблема переносу старих ігор на iOS - реалізація управління для пристрою з сенсорним екраном без фізичних кнопок. Як захоплений консольний гравець минулого впевнено заявляю: в Sonic CD вдалося реалізувати максимально зручне і чуйне управління з урахуванням всіх технічних і фізичних обмежень айдевайсів. Втім, заслуга тут не тільки розробників, але і самої гри: крім аналогового джойстика, в ній було задіяно всього дві кнопки геймпада.

За якість портування хвилюватися не довелося. Sega звернула погляд на спільнота фанатів гри, яка до 2010 року встигло створити масу інструментів для ідеального перенесення всіх деталей ігрового процесу на будь-яку платформу. З цих інструментів був обраний найкращий. Підсумок передбачуваний: на айдевайсах останніх двох поколінь гра «літає» з 60 кадрів в секунду, а зображення нічим не відрізняється від оригінальної гри. Хіба що телевізійного «мила» тепер немає.

Огляд може здатися надмірно позитивним, але як інакше говорити про гру, в якій немає проблем? Оцінювати Sonic CD за мірками iOS безглуздо. Якщо б це був унікальний проект з іншою назвою, його звеличували б нарівні з Infinity Blade. Ціна в 5 доларів може зупинити кого-небудь, але додаток періодично дешевшає аж до одного долара. І все ж, це саме той рідкісний випадок, коли пошкодувати про витрачені гроші неможливо незалежно від їх кількості. Якщо ви любите аркади; якщо ви любите ретро; якщо ви з числа фанатів цієї серії; нарешті, якщо ви просто любите дуже якісні проекти - треба брати.